В даний час МРТ є основним методом в діагностиці аденом гіпофіза. Наш матеріал діагностичних досліджень МРТ гіпофіза у хворих з гіперпролактинемією становить 1200 хворих (М-74, Ж-1116). У 30% хворих з гіперпролактинемією була АГ – 2-3 ст. З позицій МРТ, дані пацієнти склали три групи:
- 1 група – аденопатии гіпофіза (п = 869), коли розмір гіпоінтенсівних включень в гіпофізі не перевищував 1-3 мм;
- 2 група – розмір мікроаденоми становив від 4 до 6мм (п = 202); мікроаденома краще видно при контрастуванні;
- 3-тя група – аденоми гіпофіза (п = 59), розмір яких був більше 6 мм, але менш 10мм. Даний тип аденомособливих труднощів в діагностиці не викликав, оскільки їх розмір дозволяв візуалізувати їх на МРТ томограмах у всіх трьох взаємно перпендикулярних перетинах, причому без застосування контрасту;
- 4 – та група (п = 70) – Макроаденоми гіпофіза, розмір якихстановив 11 мм і більше. Більшість макроаденом мають ізо – або гіпоінтенсівний сигнал на Т1 зважених зображеннях і слабогіперінтенсівний на Т2.
Структура гетерогенна. У деяких випадках на підставі картини МРТ можна припускати змішаний тип будови аденоми. Найбільш часто це стосується соматотропином, коли поряд з підвищеним пролактином в крові, спостерігаються ознаки гіперостозу кісток склепіння черепа, добре видимі на томограмах.
У типових випадках МРТ виявляє об’ємний процес, що виходить з турецького сідла, ізо – або гіпоінтенсівний на Т1 зважених зображеннях, що здавлює нормальну гипофизарную тканину, сигнал від якої більш інтенсивний. На томограмах при макроаденомах частіше сам гіпофіз виділити практичноне вдається. У нашому дослідженні з 70 макроаденом гіпофіза здавлення сифона ВСА ми відзначали лише в 4 випадках (3 %).
Хворі з аденомами після операції, потрапляли на контроль через 3-6 місяців. При проведенні низькою підлогою томографії в ранньому післяопераційному періоді були труднощі в інтерпретації селлярной області. Обумовлено це тим , що в ранньому післяопераційному періоді (від 1 до 3- х місяців), ще може зберігатися набряк м’яких тканин і реакція з боку основної пазухи. Виділити в цих умовах переднезадний розмір і висоту залишків гіпофізарної тканини буває не просто навіть при контрастуванні. Повторні дослідження у оперованих хворих слід проводити з урахуванням гістологічної будовитканини. При гормонально неактивних аденомахдосить спостереження одного разу на рік, пригормонально активних – 1 раз на 6 місяців, при відсутності будь-яких інших клінічних показань.
У випадках контролю за пацієнтами з аденомами гіпофіза, які отримують терапію інгібіторами пролактину, контроль МРТ гіпофіза слід проводити один раз на рік, оскільки регрес морфологічних змін помітно відстає від біохімічних маркерів. Рецидиви аденом після оперативного втручання (в наших випадках за період спостереження їх було 13, причому 1 пацієнт – був оперований 4 рази, четверо – тричі, відсоток рецидиву склав 9,3) вимагають особливого підходу у зв’язку з певними обтяжливими обставинами.
Поряд з випадками успішного хірургічного лікування хворих з макроаденомами, слід навести й прикладиуспішного консервативного ведення пацієнтівз аденомами гіпофіза, навіть макроаденомами ,коли їх розмір становив більше 20 мм (4 спостереження). Ці випадки підтверджують той факт, що при пролактинома ведення пацієнтів консервативним способом цілком виправдано, не маючи на увазі ті випадки, коли розміри аденомине перевищували 10 мм. регрес клінічної симптоматики особливо виражений при мікро аденомах гіпофіза, пов’язаних дисфункцією щитовидної залози, прийомом контрацептивних засобів, а також при мікро пролактіномах (розмір гіпоінтенсівних включень у передній долі 4-6 мм), аденомах, розміри якихне перевищували 10 мм. Саме, виходячи з цихм іркувань, при динамічному МРТ спостереженні, патологічні зміни в передній долі гіпофіза ми розділили на аденопатии (дрібнігіпоінтенсівние на Т1 включення до 1-2 мм впередній долі гіпофіза числом від 1 до 4 – х, які несхильні до злиття), мікроаденоми – розміри4-6 мм і аденоми (6-10 мм).
У більшості ці випадки потребують консервативної тактики лікування у ендокринолога, але підхід з точки зору МРТ – спостереження повинен бути різний. Так, при змінах гіпофіза, обумовлених аденопатией досить спостереження 1 разу на2 роки; при аденомах, розмір яких становить 4-6 мм – 1 раз на 1,5 року; при аденомах 6-10 мм – 1 раз на рік.
Слід зазначити, що в процесі динамічного спостереження за хворими з аденомами гіпофіза при гіперпролактинемії, слід домагатися переведення аденоми в аденопатію, а при зменшенні розмірів включень до 2-3 мм, обов’язково повинен здійснюватися надалі гормональний контроль раз на 3-6 міс. Оптимальним можна вважати, коли контроль над ситуацією ведеться в співдружності лікаря — ендокринолога і фахівця МРТ.