Показання в пацієнтів для застосування діагностики методом МРТ

Почати дискусію, що метод магнітно-резонансної томографії знаходить широке застосування в медичній практиці – не розуміти майбутнього медичної діагностики. Магнітно-резонансна томографія – область самого динамічного розвитку.

Останні досягнення в найновіших розробках застосування ЯМР дозволяють застосовувати цей метод для дослідження всіх органів та систем людини – від звичайних досліджень до складної трактографії, досліджень легень та прогнозів успішності лікування пацієнта.

Дослідження головного мозку:

1. Порушення мозкового кровообігу;
2. Підтвердження ішемії (при виключенні геморагії) за наявності ДВІ послідовностей для проведення дослідження;
3. Виняток субарахноїдального крововиливу при наявності послідовностей для «гострої крові»;
4. Виражена тривалий головний біль не знімається звичайними препаратами;
5. Підозра на наявність вогнищевого утворення головного мозку;
6. Вроджені аномалії головного мозку;
7. Атрофічні процеси в головному мозку;
8. Контроль післяопераційного стану пацієнта після оперативного втручання на головному мозку;
9. Визначення характеру об’ємного утворення.

МР ангіографія, МР венографія:

1. Подозреніе на стеноз артерій і вен головного мозку;
2. Підозра на аневризму;
3. Уточнення даних ультразвукового дослідження;
4. Виражена тривалий головний біль при підозрі на недостатність мозкового кровообігу;
5. Динамічне спостереження, оцінка ефективності лікування, наявність ускладнень.

Дослідження хребта:

1. Стеноз спино-мозкового каналу;
2. Протрузії міжхребцевих дисків;
3. Дегенеративно-дистрофічні процеси;
4. Запальні процеси в хребті і в паравертебральних м’яких тканинах;
5. Опухолі в області хребців;
6. Аномалії розвитку;
7. Послеопераціонн зміни і ускладнення;
8. Травми хребта.

Дослідження суглобів і кінцівок:

1. Дегенеративні зміни кісток;
2. Травми;
3. Запальні процеси;
4. Пухлини.

Дослідження малого таза:

1. Воспалітельние процеси в органах малого таза;
2. Травми таза;
3. Об’ємні освіти в органах малого таза;
4. Конкременти в сечовому міхурі і в дистальних відділах сечоводів;
5. Визначення збільшених лімфовузлів.

Дослідження внутрішніх органів:

1. Диференціальна діагностика патологічних змін природа яких не може бути визначена при ультразвуковому дослідженні;
2. Підозри на наявність пухлини в органах черевної порожнини;
3. Запальні процеси в органах черевної порожнини;
4. Травматіческіе пошкодження;
5. Наличие локальних запальних скупчень між петлями кишечника і в поддіафрагмальних відділах.